Дитячі ігри в інформаційному суспільстві

Відомо, що немовля вступає у великий світ як біологічний індивід і основною турботою дорослих у цей момент є його убезпечення й умови фізіологічного виживання. Через певний час, у результаті соціалізації дитина стає людською істотою з комплексом установок, із симпатіями й антипатіями, метою та цінностями, стереотипами поведінки та відповідальністю, а також із неповторним індивідуальним баченням світу. Однак індивід перетворюється на людську особистість лише в процесі діяльності, основним видом і головною умовою повноцінного розвитку його в дитячому віці є гра.

Однією із важливих особливостей соціалізації дітей XXI століття є трансформація дитячих ігор як за формою, так і за змістом. Колективні рухливі ігри на повітрі, в тому числі найпоширеніша гра дітей другої половини минулого століття гра у війну, пішли в історію. На зміну їм прийшли комп’ютерні ігри, рідко які з них не містять елементів насилля.

Розглянемо валеологічну та психологічну складові зазначеної трансформації. Відомо, що рух є неодмінною умовою нормального розвитку дитини. Сучасні діти й без того мало рухаються. Особливо стомливою є статична поза, характерна й для роботи за комп’ютером. Під її впливом можуть відбуватися порушення постави, системи кровообігу, зору тощо. Під час рухливих ігор відбувається природний фізичний/фізіологічний розвиток дитячого організму, формування життєво важливих умінь і якостей — сили, спритності, кмітливості тощо. Рухливі ігри своїм фізичним та емоційним навантаженням впливають на всі системи організму, дарують відчуття м’язової радості, є чудовим засобом профілактики гіподинамії та гіпокінезії. Рухливі ігри мають позитивний вплив на виховання дітей у дусі справедливості, взаємодопомоги, колективізму, формують почуття команди, природно регулюють взаємини в дитячому середовищі.

Багато комп’ютерних ігор практично позбавлені корисних складових, зате містять цілий набір шкідливих як для тіла, так і для психічного розвитку дітей. Вони змушують дитину годинами сидіти за комп’ютером, що вкрай несприятливо позначено на зорі, провокують кисневе голодування дитячого організму, гіподинамію й інші шкідливі наслідки. Та головне в іншому: вони показують підліткам і дітям,що жорстокість є припустимою і навіть необхідною. У комп’ютерних іграх, щоб подолати супротивника, потрібно використовувати витончені та досить жорстокі методи боротьби. Герої бойовиків та екшенів безжалісно б’ють і вбивають «поганих хлопців». Відповідно до досліджень така поведінка робить підлітків більш жорстокими стосовно однолітків, батьків, людей взагалі, а також будь-яких живих істот.

Більше того, під час комп’ютерних ігор дитина відчуває постійний дистрес[6] через підвищений викид у кров ферментів адреналіну, кортизону тощо. За відсутності руху та хронічної гіподинамії це призводить до перезбудження, психічної неврівноваженості, а в низці випадків — до стану афекту, трансу. У поєднанні з психологічною впевненістю в тому, що насилля — це «нормально», такий стан є причиною жорстокості дітей і підлітків.Тому набір чинників, які його викликають, із урахуванням несприятливої в психологічному значенні атмосфери виховання та прояву буллінгу[7] в сім’ї, а нерідко й у школі, ми назвали «коктейлем агресії».

Знизити рівень дитячої та підліткової агресії, не дати їм перерости в поведінкову норму — велике та складне завдання для батьків і педагогів. Протиставити негативному впливу агресивного медіасередовища можна лише психологічно здоровою атмосферою в сім’ї й у школі, де превалюють повага та довіра одне до одного. Також знижує рівень агресивності підлітків і додає їм упевненості чимала доза постійного спортивного навантаження.

Отже, за умов інформатизації сучасного суспільства проблема перетворення мас-медіа й Інтернету в один із найважливіших інститутів становлення людини як особистості має розглядатись у широкому контексті (педагогами, соціологами, психологами та представниками інших дисциплін) і стати предметом уважного наукового аналізу. Важливість дослідження цієї проблеми полягає ще й у тому, що в результаті розвитку інформаційно-комунікативних процесів, які мають наднаціональне та надкультурне спрямування, відбувається формування відповідного типу особистості. Важливо, щоб це була не кіберособистість із віртуальною ідентичністю, а духовно й інтелектуально розвинена особистість, здатна ефективно будувати своє життя в сучасному суспільстві.