Медіа(анти)виховання в сім’ї 

Як ми вже відзначали, багатьом батькам, зайнятим кар’єрою, роботою або просто виживанням, не до власних дітей. Невблаганна статистика свідчить: середня тривалість щоденного спілкування батьків із дітьми становить не більше 12 хвилин на добу. Головним вихователем у багатьох сім’ях стала так звана «медіаняня». Батьки, що наївно намагаються вберегти дітей від «дурного впливу» вулиці, часто навіть раді, що діти годинами «відпочивають» біля телевізора або за комп’ютером. У сім’ях, де є діти, телевізор працює у два рази більше. Помічено навіть, що люди, які проводять більше двох годин на день перед телевізором, часто набирають зайву вагу. Все просто: під час перебування біля телевізора або комп’ютера людина мало рухається, а саме рух є невід’ємним компонентомздорового способу життя. Також із поєднання обіду або вечері з переглядом улюбленого серіалу людина з’їдає більше, тому що ТБ відволікає її від відчуттів і сигналів власного тіла. Крім того, апетит стимулюють рекламні ролики, які «смачно» виглядають, як і інша ТБ-кінопродукція.

Більше 60 % батьків жодним чином не обмежують час, який діти та підлітки проводять в Інтернеті, та не контролюють сторінок, які вони відвідують.Діти спостерігають і копіюють спосіб життя батьків, у тому числі TБ-«всеїдність», TБ-залежність та ін. У результаті такого «медіавиховання» уже до 14 років середньостатистичний підліток встигає побачити близько 40 000 сцен насилля[5]. Шкідливі наслідки цього на незміцнілу дитячу психіку складно переоцінити.

Водночас комп’ютерна мережа Інтернет має потужний інформаційно-освітній і комунітарний потенціал. Під час характеристики комунітарного потенціалу Інтернету слід розрізняти інструментальну роль Інтернет-технологій, які відкривають нові можливості існування реальної субкультури та кіберкомунікативних співтовариств, які не мають аналогів у реальному світі. Кіберкомунікативні співтовариства в мережі Інтернет є продовженням традиційних соціальних співтовариств (користувачі інформаційно-аналітичних, фінансових, комерційних, наукових структур), нетрадиційних співтовариств, які називають Інтернет-співтовариствами, віртуальними або онлайн-співтовариствами. Мережа Інтернет сприяє об’єднанню користувачів у кіберкомунікативні співтовариства завдяки своїм унікальним можливостям — анонімний характер електронної комунікації дозволяє долати расові, вікові, статеві та фізичні перешкоди, відкриває якісно новий спосіб асинхронних комунікацій, знімає, в свою чергу, обмеження тимчасових поясів і розпорядку дня. Електронна комунікація має виражений «ефект запам’ятовування», завдяки можливості запису та збереження повідомлень. На цих базових тезах побудовано розгорнуту схему додаткових можливостей: сприяння взаєморозумінню, толерантності та готовності сприйняти чужі погляди та розходження, виробленню загальних цінностей. 

Щодо інформаційно-освітнього потенціалу, то, як свідчать дані соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України, останні кілька років відбулися чималі якісні зміни у використанні комп’ютерної мережі Інтернет, зокрема у формах і меті використання Інтернету. Це ознайомлення з останніми новинами, потоковою інформацією (47,8 %), пошук інформації для навчання/підвищення кваліфікації (42,7 %), пошук інформації для виконання професійних обов’язків (40,0 %), використання електронної пошти (47,8 %), пошук і прослуховування/переписування музики, фільмів (33,4 %), відвідування сайтів державних, суспільних структур (10,6 %), пошук і читання/запис електронних художніх книг (9,1 %). Таким чином, Інтернет розширює індивідуальні можливості людини до понадшвидких темпів життя в сучасному інформаційному суспільстві.