Інформаційне суспільство як нове медіасередовище освіти та виховання 

Інтенсивний розвиток розгалуженої мережі засобів масової інформації та особливо Інтернету вимагає осмислення їхнього соціального впливу на сферу освіти. Не дивно, що сучасних педагогів і батьків турбує нова ситуація, що склалася в навчанні та вихованні дітей, — як дошкільнят, так і школярів — за умов інформаційного суспільства. Це пов’язано з тим, що сучасні ІКТ (інформаційно-комунікативні технології) створюють комунікативно-освітнє середовище принципово нового типу. Одним із основних завдань освіти XXI століття стає підготовка людини з дитинства не лише до швидкого сприйняття й обробки чималих обсягів інформації, але й оволодіння сучасними технологіями життя та роботи в інформаційно насиченому просторі.

Людська цивілізація останніх десятиліть усе більше набуває рис інформаційного суспільства. Термін «інформаційне суспільство» часто використовують поряд з іншими поняттями, що визначають характерні риси нашого часу: «суспільство третьої хвилі», «суперіндустріальне суспільство» (О. Тоффлер), «постіндустріальне суспільство» (Д. Белл), «програмувальне або постіндустріальне суспільство» (А. Турен), «пост капіталістичне суспільство», «суспільство сервісного класу» (Р. Дарендорф), «knowledge society» (П. Дракер), «knowledg-value society» (Т. Сакайі) тощо. Крім цього, в науковій літературі для характеристики сучасного етапу розвитку людства використовують також поняття кібернетичного або технотронного суспільства. Однак всі ці терміни практично витиснув більш загальний термін «інформаційне суспільство», що позначає нову історичну фазу розвитку цивілізації, у якій головними продуктами виробництва є інформація та знання.

Одне із найкоротших і вдалих, на наш погляд, визначень інформаційного суспільства було зафіксоване 1997 року в книзі, виданій до Парламентської асамблеї Ради Європи: «Інформаційне суспільство — це суспільство, засноване на інформації». З огляду на важливість розвитку інформаційного суспільства 27 березня 2006 року Генеральна асамблея ООН проголосила 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства. 

Становлення та розвиток інформаційного суспільства змушує глибоко задуматись над функціями та новими завданнями сучасної освіти. Тенденції трансформації системи освіти необхідно розглядати в контексті нової когнітивної ситуації, що виникає в «суспільстві знань». Одну із них можна назвати утилітарною. Вона породжує відповідний навчальний дискурс, зміст, форми, методи навчання, певну культуру передання та засвоєння знань. Однак утилітарний навчальний дискурс навіть складно назвати освітою, швидше підготовкою (training), оскільки він не стільки надає освіту людині, скільки готує її до виконання конкретних функцій, тобто переважно спрямований на формування вмінь і навичок. 

Однак сучасне суспільство не може обійтися без власне знань, що забезпечують ґрунтовне розуміння людиною себе та природи, наповнення діяльності та життя змістом і цінностями. Цю тенденцію можна назвати екзистенціальною, оскільки йдеться про знання, генеровані прагненням подолати власні межі, знаходити нові значення, цінності.

Слід відзначити, що Україна ще не повною мірою використовує переваги, надані інформаційним суспільством. За даними соціологічного дослідження, проведеного 2010 року Інститутом соціології НАН України, 59,8 % опитаних мешканців України відповіли, що не користуються і не потребують Інтернету [3]. Щодо залучення вітчизняної системи освіти до світової бази сучасних інформаційних технологій необхідно відзначити, що сьогодні мультимедійні уроки проводять лише в 7 % вітчизняних шкіл [4]. На 30 українських школярів сьогодні припадає лише один комп’ютер, та ще й, як правило, застарілої моделі. Для порівняння у Євросоюзі цей показник становить у середньому п’ять до одного. Однак головна проблема полягає в тому, що навіть незначні за західними мірками прориви України в галузі інформаційних комунікацій перебувають далеко попереду суспільної свідомості. Саме тому проблему медіаосвіти не слід розглядати виключно з погляду впровадження або невпровадження технологічних новацій і комунікаційних систем, а з погляду підготовки креативних педагогів, які достатньою мірою опанували сучасні ІКТ.