Навчання дітей звуковому аналізу слів

Головне завдання занять з грамоти в старших групах дитячого садка – навчання дітей звукового аналізу слів. У процесі цього навчання дошкільнята ознайомлюються з голосними і приголосними звуками,  дізнаються, що приголосні звуки є тверді і м’які, вивчають букви, що позначають звуки. Заняття у старшій групі дошкільного закладу відрізняються від уроків у початковій школі використанням значної кількості різноманітних словесних ігор, які складають основну частину заняття й обов’язково містять навчальне завдання. Вихователь починає роботу з дітьми, ознайомлюючи їх із схемою звукового аналізу слова. На занятті перед кожною дитиною кладеться картка, на якій зображений предмет, слово – назва якого аналізуватиметься, а під ним  – схема звукового складу слова (клітинки). Таке ж зображення зі схемою у збільшеному вигляді висить на дошці.

Окрім цього, перед кожним вихованцем стоїть індивідуальний підносик з фішками. Вони можуть бути виготовлені будь з чого: однакові картонні чи пластмасові квадратики чи кружечки нейтрального кольору – білі, сірі, можна також для кожної дитини зробити маленьку указку (з лічильної палички).

Спираючись на вироблене у дітей раніше вміння інтонаційно виділяти звуки у словах, вихователь має навчити їх вимовляти слово, яке аналізується, і водночас вести указкою по схемі його звукового аналізу. Важливо домогтися повного спів падання вимови і руху, упевнитися, що воно не випадкове, що діти можуть сповільнювати  або пришвидшувати рух указки залежно від того, який звук у слові інтонаційно підкреслюється. Тільки переконавшись, що діти засвоїли орієнтування на схемі звукового складу, можна переходити до виділення у слові окремих звуків. На початку для аналізу пропонуються

тризвукові слова: мак, рак, сир, кит, кіт, жук, дим, ніс.

На кожному занятті діти розбирають спершу одне нове слово, проте це слово аналізується кілька разів у різний спосіб.

Наступний етап – вихователь пропонує забирати зі схеми фішки відповідно до звуків, які він називає, причому звуки називаються не в ті й послідовності, в якій вони стоять у слові, а в різній:«Заберіть звук А, тепер звук К, який звук залишився?»

Такі завдання спонукають дітей до повторного уважного аналізу слова, до обстеження його звукового складу за схемою.

Доречно закріпити звуковий аналіз в ігровій формі: до дошки викликаються троє дітей, кожен отримує фішку і назву звука «Ти будеш звук М» і т.д.) і сідає на місце. Далі вихователь викликає до себе «звуки», вони мають стати у тому порядку, в якому розташовані звуки у слові. Поступово гра ускладнюється: вихователь «роздає» дітям звуки не за їхнім порядком у слові («Ти перший звук у слові, ти другий, ти третій»), а викликає до себе за назвами звуків («Підійди звук А»).

Різні варіанти такої гри  дають змогу опитати на занятті велику кількість дітей і давати їм завдання, які відповідають їхнім здатностям. Вихователь вводить у заняття багато завдань на розвиток важливих розумових операцій: порівняння, зіставлення, аналізу. «Знайдіть однакові звуки у словах

дім і дим, дім і мак, знайдіть різні звуки у словах дім і дим.

Завдання можуть бути найрізноманітнішими, але, даючи їх, вихователь має враховувати індивідуальні можливості кожної дитини, важливо домогтися,

щоб на занятті активно працювали всі діти групи. Але досягти цього можна лише в тому разі, коли педагог бачить і чує кожного вихованця. Дітям активним і добре підготовленим швидко надоїдають одноманітні й легкі завдання, тому вихователь має давати їм складніші завдання (скажімо, шукати в словах різні звуки важче, ніж однакові), які до того ж не завжди можна виконати  (знайди однакові звуки у словах дим і рак).

Слабких, несміливих, пасивних дітей, навпаки, можуть відштовхувати завдання не під силу, викликати ще більшу невпевненість у собі – через це  їм треба давати легші завдання але робити це треба так, щоб ні сама дитина, ні група не здогадувалась, що це завдання легше – всі мають бути переконані, що вони зайняті однаковою цікавою і потрібною справою.

Після того, як проаналізовані всі трискладові слова і дошкільнята засвоїли спосіб проведення звукового аналізу, можна вводити у навчання новий момент – розрізнення голосних і приголосних звуків.

Це можна проводити так:

Вихователь вивішує на дошці уже знайому дітям таблицю «мак» і пропонує відгадати загадку: «у цьому слові один звук незвичайний, його можна дуже голосно вигукувати, можна проспівати, коли ми його вимовляємо, ніщо нам у роті не заважає – ні губи, ні язик, ні зуби. Відгадайте, який це звук?». З цього заняття всі голосні звуки позначаються фішками із зображенням круга, а приголосні – однією лінією. Для закріплення використовують ігри з ускладненням « Назвіть слово, яке починається з третього звука слова коза», ігри – змагання, де за кожну правильну відповідь діти отримують фішки. Подальший етап навчання ознайомлення з твердими і м’якими приголосними звуками. Вводити ці поняття можна також  даючи дітям можливість самостійно виявити різницю між ними.Для цього на занятті  розбирають слова лис і ліс, діти помічають, що звук л звучить неоднаково:у слові лис – грубо, твердо, а у слові ліс – лагідно, м’яко. Користуючись розрізненням голосних, твердих і м’яких приголосних, діти переходять до аналізу складніших слів зі збігом приголосних звуків: гриб, слон, лист, вовк, парта, лампа, вишня, голка, лялька, стіл, гарбуз, цукор, дятел. Кількість слів для аналізу на занятті поступово збільшується до 3-4. Останній етап роботи у старшій групі дитячого садка – ознайомлення з голосними звуками.Кожна нова буква вводиться в один і той же спосіб, наприклад буква А:дітям  пропонується розібрати кілька слів: марка, лампа, кран. Треба знайти однакові голосні звуки, діти називають звук А, вихователь знайомить з буквою А. Голосні звуки можна вводити парами: А – Я, Е – Є, У – Ю. Аналізуючи слово диня, діти викладали фішки так: твердий приголосний, голосний, м’який приголосний, А. Вихователь знімає зі схеми букву А, пояснюючи: після м’якого приголосного звука ніколи не пишеться буква А, замість неї пишеться інша буква – Я, тільки – но буква А бачить перед собою м’який приголосний звук – вона втікає, а натомість біжить туди буква Я. Діти не відразу засвоюють це нове правило, але, розбираючи кожне нове слово, слід обов’язково вимагати пояснень: «Чому ти поставив тут букву Я, я чую тут звук А?». Щоб діти краще засвоїли правило, можна використати спеціальну гру «Знайди своє місце». На кінець старшої групи діти мають вміти:

–  робити звуковий аналіз практично будь – якого слова;

–  розподіляти звуки на голосні, тверді та м’які приголосні.